“Всі думали, що це нереально. А ми просто спробували”, — Маша Кочмарук, CEO HASHTAG [isdgroup]

HASHTAG — агенство діджитал-комунікацій, один із 4 юнітів [isdgroup].

______________________________________________________________

Я навчалася на маркетингу. Не знаю було це свідоме чи несвідоме рішення. Коли вступила, в 17, мало розуміла що це. Але у мене був вибір: облік і аудит, фінанси, управління персоналом чи маркетинг. Я розуміла, що перші два, — це максимально зрозуміла сфера зайнятості, умовно обмежена, а управління персоналом на низькому рівні в країні. А я хотіла щось, що дозволить розширити світогляд. Маркетинг тоді здавався мені таким. Тому він став для мене логічним вибором.

Працювала ще з 2–3 курсу. Пробувала і роботи пов’язані з маркетинговими дослідженнями, і копірайтинг, і менеджмент, і процесуальну роботу, і рекламу в форматі таргетингу. Згодом я зрозуміла, що хочу спробувати працювати в агентствах. Бо там є велике різноманіття брендів, задач, постійно висока динаміка.

Так, у 2015-му, я прийшла у [isdgroup]. На той час HASHTAG існував три роки і мене запросили на позицію аккаунта.

Тоді я не дуже розбиралася в агентствах. Подруга надіслала вакансію. Вона була класно описана. Я завжди звертаю увагу на архітектуру тексту, подачу. І чи приділяють люди увагу тому, кого вони шукають. З тексту було зрозуміло, що для компанії важливі софт-скіли кандидата. Зазвичай у такому випадку комунікаційні навички і софт-скіли команди теж добре розвинені. А для мене це важливий маркер.

Пам’ятаю, на співбесіді ми зустрілися з Мішею (Міша Траверсе — стратегічний директор [isdgroup]) в закладі. Він був у футболці і джинсах. А в мене перед тим була ще одна зустріч в серйозній великій фармкомпанії, тому я була одягнута класично. Ми тоді ще про одяг говорили, як про варіант самовираження. “Сподіваюся він не подумав, що я на співбесіду з ним так вдяглася”, — подумала тоді.

Я шукала місце, де можна проявляти ініціативу, мати свободу рішень і дій. Де ти не просто рухаєшся за сценарієм, а є різні варіанти розвитку. А це можливо тільки в місці, де працюють люди, які готові до постійних змін. Я хотіла складних задач. Після співбесіди з Мішею, в мене була ще одна співбесіда з командою і я зрозуміла, що тут така можливість є.

За чотири роки я зросла з акаунт-менеджерки HASHTAG до акаунт-директорки, операційної директорки, а потім до СЕО HASHTAG. Зараз моя робота — розвиток агентства. Мені не хочеться обирати між процесами, які масштабують бізнес, та свободою, креативом, а знайти між ними баланс. І це дуже challengeable.

Мене завжди дивують і надихають люди, моя команда. Бо вони часто набагато сильніші, розумніші та різноплановіші, ніж я можу собі уявити. І моє завдання, як СЕО, — створити такі умови, де вони могли би це розвивати.

Я люблю HASHTAG за цінності. Це те, що залишається, крім бізнес-моделі та прибутку. Ми чітко прописали їх на нашу шосту річницю і рухаємося відповідно до них. Це:

• Свобода та відповідальність. У нас немає суворих правил, чек-інів, чек-аутів, людина сама може трекати свій час і задачі, якщо не хочеш чогось робити або з чимось не згоден, — про це можна відверто сказати. Але свобода завжди йде за руку з відповідальністю, адже саме відповідальність дає поле для свободи.
• Завзятість та компетентність. Якщо людині цікаво щось робити, вона зможе розвинути будь-які скіли. І нам цікаво працювати з людьми, які вже мають круті навички і при цьому їм хочеться розвиватися далі.
• Людяність та розвиток. Ключові скіли. Перше за чим ми слідкуємо — динаміка росту співробітників. Але нормально розвиватися можна лише в умовах довіри в колективі. Бувають різні обставини, емоції і про все це завжди можна і потрібно відверто говорити. Тоді ми вас почуємо та допоможемо створити відповідні умови.

Тут не буде якоїсь однієї драматичної історії “крізь терни до зірок”. Я просто не думаю так. Однією історією. Одним проєктом. Навіть якщо він був великий. Навіть якщо тобі хотілося вскритися протягом нього. Так, бувало різне. Коли 3 тижні спиш по 4 години на добу. Коли зриваються запуски. Але я не можу сказати, що це важко. Це стресово. Але водночас цікаво. Бо кожен проект — це маленький крок, щоб розширити свої можливості. Це безкінечний процес.

Щодо клієнтських історій, мені важливо бачити результат. Вони починаються зі стратегії, потім її імплементації. І ти бачиш, як вони розвиваються протягом кількох років. І отримуєш результати: збільшення долі ринку, впізнаваності бренду. І вони дуже відрізняються від того, що було до.

Для мене значний проєкт — “Львівські дріжджі”. HASHTAG працює з ними вже три роки. Спочатку у них нічого не було ні в діджиталі, ні в ТВ. Коли починали, я сама проводила глибинні інтерв’ю. А тепер у них розвинута екосистема, нова упаковка і щорічні результати — вау. “Львівські дріжджі” стали задавати тон комунікації в своєму сегменті. Такі проєкти про постійну роботу і доказовий маркетинг.

Я пишаюся співпрацею з NIVEA MEN. Команда прийшла до нас із бажанням омолодити аудиторію. NIVEA MEN працює на території футболу, у них є сформований імідж. Щоб охопити молодь, ми вирішили виводити бренд у кіберспорт, у FIFA.

Як результат восени 2019 року ми організували для NIVEA MEN кібертурнір, який увійшов у сітку Electronic Arts’ sports, компанії, яка розробляє FIFA. В Україні такого ніколи не проводили. А ми добилися того, щоб зробити перше таке змагання в Києві і офіційно додати його в сітку EA sports. На цьому турнірі змагалися кібергравці від кожної команди Української прем’єр-ліги і ми визначили чемпіона України FIFA 2020. Згодом він міг взяти участь у світових змаганнях.

Це перший подібний проєкт на ринку СНД. Ніхто раніше цього не робив. Бо думали “ок, це нереально”. А ми просто спробували. І зрозуміли, що реально. Просто це дуже складно. Це три місяці роботи команди без вихідних і купа всіляких договорняків. Але ми показали, що український кіберфутбол може бути на світовій арені. А вимірювання впізнаваності та запамятовуваності бренду, — що лояльність аудиторії зростає.

Зараз мої інтереси можна охарактеризувати як фестиваль рандомних знань. Є речі, які я читаю або дивлюся, і вони абсолютно не пов’язані одина з іншою. Це типу документалка про Тупака Шакура, яка незрозуміло де мені колись знадобиться, і Курт Воннегут “Колиска для кішки”. В один час.

Мені цікава психологія емоцій, ненасильницьке спілкування та когнітивно-біхевіоральна психологія. Я думаю в менеджменті це дуже важливо. Якби мені запропонували прочитати одну лекцію, це були би дві лекції: про психологію та комунікації.

Про комунікацію — це про ненасильницьке спілкування. Про те, як люди можуть висловлювати свої почуття, свою позицію не переходячи кордони інших людей. Життя тих, хто почує цю лекцію і життя тих, хто їх оточує, буде простішим і комфортнішим. Чому так? Бо без комунікації взагалі ніяк в житті, ми ж в соціумі живемо.

Друга — це щось про happyness менеджмент, відчуття щастя, відчуття себе. Мені здається, що якщо людина наповнена, якщо вона пропрацювала свої травми, упередження, установки, — то всім навколо від цього краще. І якісь зовнішні речі, не можуть її похитнути, ввести в депресію.

Не те, щоб я могла прочитати ці тренінги зараз, але якби усі люди знали та використовували це, то були би набагато щасливіші. А щасливі люди можуть робити неймовірні речі.

Яку суперсилу я хотіла би мати? Перше — вміти забувати деякі факти, про які не хотіла знати. От наприклад, тобі розповіли якийсь секрет, а ти забув цю інформацію. І більше не думаєш про неї.

А друге — я би хотіла вміти повертати час назад. Але не так як у супергероїв. За звичайних умов я можу лише припускати різні варіанти розвитку якоїсь ситуації, уявляти собі як відреагують люди. А було би класно, якби можна було зробити все, що ти хочеш, а потім повернути цей час назад. Для мене в такому випадку була би найцікавішою реакція інших людей на мою поведінку, їхні дії.

Ну, коли я зовсім зійду з розуму, то можливо буду пробувати робити і реагувати, як приходить в голову з першого разу. Може це було б грубувато або дивно, але кайфово ж.